Традиція косівської мальованої кераміки

Назва елемента нематеріальної культурної спадщини : 
Традиція косівської мальованої кераміки
Інша назва елемента (якщо це можливо та необхідно): 
Традиція гуцульської (покутської) мальованої кераміки
Місцевість основного побутування елемента: 
місто Косів, Івано-Франківська область
Загальна характеристика елемента: 

Традиція косівської мальованої кераміки – унікальне образне явище в багатогранній народній творчості гуцулів. Своєрідний епос життя, вірувань, побуту відтворено засобами наївного малювання на керамічному черепку. Це є одна із головних і суттєвих ознак, що вирізняє косівську кераміку з-поміж інших. Характерною особливістю декоративних розписів є те, що через призму кількох століть в абстрактних стилізованих зображеннях збережена прадавня 5 архаїка образів. Водночас, знавці традиційної косівської кераміки можуть чітко розгледіти індивідуальний почерк кожного майстра. Технологія виготовлення виробів важка і примхлива, але тим не менше, вона практично не змінювалась за весь час розвитку ремесла. Хіба що зараз меншою мірою начиння випалюють на дровах, а здебільшого – в електричних муфельних печах. Ще однією і, мабуть, вирішальною ознакою, що творить атрибуцію “косівська”, є триколірна гама забарвлення виробів (жовтий, зелений, коричневий). Гончарять майстри з місцевої сировини – глини темно-сірого відтінку. Далі вироби поливають білим ангобом, злегка просушують і розписують писачком (застосовують техніку ритування). Потім “запускають” рисунок коричневим ангобом (“червінню”). Випалюють, після чого розмальовують виріб жовтою і зеленою фарбами, заливають глазур’ю і знову випалюють. Весь технологічний процес, від точіння на станку і до кінця другого випалу, триває щонайменше місяць. Поєднання різних глин, барвників вимагає від майстра неабиякої майстерності і технологічних знань. Припускаємо, що такі складні особливості технології виробництва спричинила локальність, а водночас неповторність місцевої мальованої кераміки. Найбільш відомими майстрами, що творили і зберегли традиції косівської мальовної кераміки ХІХ – середини ХХ ст. були родина Баранюків, Олекса Бахметюк, Петро Кошак, династії Совіздранюків, Цвіликів. У другій половині ХХ ст. створюються цехові виробництва. Поряд із знаменними майстрами династії Цвіликів, Вербівських працюють випускники Косівського училища, які творять нову епохальну сторінку в розвитку місцевої мальованої кераміки. Це Галина Білянська, Леся Швець, подружжя Ткачів, Валентина Джуранюк та ін. Кожен із цих майстрів 6 збагатив народну спадщину кераміки новими сюжетними образами, що відображають сучасну історичну епоху в житті гуцулів. Традиційна косівська кераміка знана не тільки на теренах України, але й у країнах Європи, Америці, Канаді, Австралії, Японії, Аргентині та ін. Вироби місцевої кераміки зберігаються не тільки у різних музеях світу, але й створюють затишок у приватних оселях, все більшої популярності набувають колекції творів косівських майстрів-керамістів в Україні та за її межами. 

Для перегляду цієї карти необхідний Javascript
Галузь спадщини, яка представлена елементом: 
Національний перелік: