Опішнянська кераміка

Назва елемента нематеріальної культурної спадщини : 
Опішнянська кераміка
Інша назва елемента (якщо це можливо та необхідно): 
Опішненська кераміка, Опішнянське гончарство, Опішненське гончарство, Кераміка Опішні, Кераміка Опішного
Місцевість основного побутування елемента: 
Полтавська область
Загальна характеристика елемента: 

Наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття в Україні налічувалося близько 700 гончарних осередків. З-поміж них вершинним явищем постала творчість гончарів містечка Опішня (етнографічна назва, що й донині побутує серед місцевого населення – Опішне, а в локальній вимові – Опішнє) Зіньківського району Полтавської області. Цей гончарний центр вважається столицею українського гончарства, своєрідним гончарним символом, уособленням етнічної культури українців.

Опішнянська кераміка стала національним втіленням тисячолітніх народних знань про використання глини та глиняних виробів у побуті й обрядовій практиці, уособленням естетичних і художніх уявлень українців. Гончарі Опішні від кінця ХІХ століття сміливо експериментували з формами виробів, поливами, орнаментальними мотивами, виготовленням елементів художнього оформлення екстер’єрів та інтер’єрів громадських будівель (цегла, черепиця, облицювальна плитка, кахлі), робили перші спроби формування садово-паркових посудних і скульптурних форм.

На початку ХХ століття з’явився новий художній напрямок в орнаментації глиняного посуду. Окремі майстри почали оздоблювати рослинним бароковим  орнаментом не лише миски, але й інший посуд. Одночасно з’явилися нововведення в техніці оздоблення кераміки. Зокрема, традиційний ріжок став незручним для декорування, оскільки фарба з нього витікала постійно й малювальник не мав можливості довго обдумувати свій наступний рух. До того ж, ріжок давав товсті лінії, необхідні лише для фляндрівки. Тому замість нього гончарі почали використовувати аптекарські гумові спринцівки. У них вставляли так звану «накостку» (соломинку), через яку при легенькому надавлюванні спринцівки витікала фарба. Утворена лінія орнаменту була тоншою, а майстер мав змогу регулювати її товщину й інтенсивність витікання фарби. Ці стильові й технологічні зміни на все ХХ століття визначили особливості опішнянської кераміки, забезпечили її стабільний розвиток, попит на вироби в Україні та за її межами.  Фактично, опішнянську кераміку було осучаснено через надання їй виразних етнічних ознак, залучення до реалізації земської програми видатних діячів національної культури (Сергій Васильківський, Василь Кричевський, Микола Самокиш, Опанас Сластьон, Олена Пчілка, Михайло Русов, Федір Вовк, Юрій Лебіщак, Осип Білоскурський).

Самобутність декору визначили такі традиційні елементи й мотиви орнаментики, як: «опускання», «пояски», «кривульки», «вивідець», «решітка», «пальчики», «накапування», «крапельки», «яблучка», «клинці», «доріжка», «лиштва», «дряпачка», «овесець», «гребінчики», «волочок» та інші.

Форми опішнянської кераміки кінця ХІХ – ХХ століття вважаються класикою українського гончарства. Тому вона стала прикметою всіх найбільших музейних колекцій в Україні і в багатьох інших країнах світу. В Опішні сформувалася унікальна термінологія на означення назв глиняних виробів та їх частин, яка застосовується в гончарному промислі й донині.

Свідченням суспільного усвідомлення гончарських знань і практичних навичок як культурної спадщини українців стало відзначення творчості 3-х опішнянських гончарів (Іван Білик, Михайло Китриш, Василь Омеляненко) найвищою державною мистецькою нагородою – Національною премією України імені Тараса Шевченка.

У традиції виготовлення опішнянської кераміки й безпосередньо на виробах відсутні які-небудь елементи, які б не відповідали міжнародно-правовим актам з прав людини або вимогам взаємної поваги між людьми, а також вимогам сталого розвитку. 

Інше: 
Усна традиція та форма вираження, зокрема мова як носій нематеріальної культурної спадщини,Звичаї, обряди, святкування, Знання та практика, що стосуються природи та всесвіту
Облікова картка: 
Для перегляду цієї карти необхідний Javascript
Галузь спадщини, яка представлена елементом: 
Національний перелік: